Подорожник великий — Plantago major L.

12345

Народні назви: подо­рожник ланцетолистий, придорожник, ранник, попутник, бабка, припутник, порізник, семижильник, поранник.

Родина подорожникові — Plantaginaceae.

Багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем. Стеб­ло квітконосне, заввишки до 40 см. Листки в прикореневій розетці, яйцевидні, цілокраї, з довгими широкими черешками і 5—9 поздовж­німи жилками. Суцвіття — густий колос з непоказних плівчастих бурих квіток. Коробочка з 8—16 блискучими насінинами (мал. 105).

Цвіте з червня до вересня.

Росте як бур'ян вздовж шляхів, біля жител, на заливних луках, городах, у садах.

Райони поширення — вся тери­торія СРСР, крім Крайньої Пів­ночі.

Збирають і заготовляють на Україні і в центральних областях СРСР.

Для виготовлення ліків засто­совують листки подорожника і окремо насіння.

Збирають у червні-липні, в пе­ріод повного розвитку, цілі, непошкоджені листки, обриваючи їх з невеликим залишком черешка.

Сушать на вільному повітрі в затінку, у приміщенні, що добре провітрюється, розкладаючи тон­ким шаром. На смак подорожник слабкогіркуватий, терпкуватий, за­паху не має.

Подорожників налічується до 50 видів, з яких найбільше зна­чення в медицині мають великий і блошиний. У стародавньогрецькій і стародавньоримській медици­ні його використовували для бо­ротьби з дизентерією. Арабські лі­карі застосовують подорожники з X ст.

У науковій медицині викори­стовують листки і насіння велико­го подорожника.

У листках є дубильні і гіркі речовини, плантагова кислота, ефір­на олія, хлорофіл, вітаміни (ретинол, вітамін К, аскорбінова кислота) і алкалоїди (кристалічний — плантагнін і рідкі — індикамін та інди-каїн). У насінні подорожника крім дубильних і білкових речовин багато слизу, є жирна олія та глікозид аукубін. Листки подорожни­ка у зв'язку з наявністю в них дубильних речовин виявляють в'яжучу, протипроносну і протизапальну дію. Наявність у листі ефірної олії і вітамінів сприяє очищенню ран, зменшенню гнійних виділень і прискоренню їх гоєння та рубцювання (гранулюючий і епітелізуючий ефект). Крім того., вмістом ефірної олії пояснюється також і відхаркувальна дія подорожника. Слиз, якого в його насін­ні до 44%, має колоїдні властивості (набрякає в теплій воді) і справляє пом'якшувальний вплив, обволікає ушкоджені слизові обо­лонки, захищаючи їх від подразнення.

Д. М. Російський, Р. А. Лур'є та ін. (1944) застосовували бло­шиний подорожник як проносний засіб. Такою самою властивістю, відзначається і великий подорожник.

Я. X. Нолле (1943) дослідив 6 видів подорожника і зробив висновок, що всі вони нетоксичні і мають обволікальну і проносну дію. Подорожник вивчала Г. В. Оболенцева (1966), яка довела його значний противиразковий ефект. На основі цих досліджень було ви­пущено препарат подорожника плантаглюцид.



Застосовують: 1) як відхаркувальний засіб — настій 1 столової ложки подрібненого листя на 1 склянці води споживають по 1 сто­ловій ложці 3—4 рази на день; як в'яжучий засіб — застосовують зовнішньо у вигляді примочок; 2) як проносне — насіння подорож­ника блошиного (ціле або потовчене) по 1 столовій ложці вживають всередину або п'ють на ніч відвар 1 столової ложки в Va склянки води; 3) для загоювання виразок, нориць, наривів — з соку листя подорожника великого в суміші з соком надземної частини подо­рожника блошиного роблять пов'язки. Внаслідок вживання соку рослин всередину підвищується кислотність шлункового соку, поліп­шується травлення і загальний стан хворих на гастрит із зниженою кислотністю. Сік готують з суміші однакових об'ємів соку свіжозі­браних листків великого подорожника і надземної частини блоши­ного подорожника, до якої додають 20% спирту для консервації. Сік п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15—20 хв перед їдою або застосовують у вигляді примочок до ран, виразок і т. ін.

Розчин для примочок при кон'юнктивіті і дерматиті та полос­кання рота готують з 3—4 столових ложок соку подрібненого листя подорожника, розвівши в 1 склянці води.


9033563921891184.html
9033587710601296.html
    PR.RU™